21 Березня. Вівторок.

Українська мова

Тема: Типи текстів. Навчаюся розрізняти текст-розповідь. Складання усної розповіді.

Англійська мова

Фізична культура

Тема: Організовуючі вправи. ЗРВ для метання м’яча. Вправи для опанування навичок володіння малим м’ячем.

Перейди за посиланням та виконай завдання: https://www.youtube.com/watch?v=6g_0QWoT7Vw

Вправи для опанування навичок володіння малим м’ячем, якщо у вас немає такого м'ячика, можна використовувати яблука або апельсини:

https://www.youtube.com/watch?v=Qm7Mp_QUJuU

Математика

Тема: Знайомимося із арифметичними виразами: добуток і частка.

Запиши математичний диктант:

https://www.youtube.com/watch?v=-t8boDMcEH4

Читання

Тема: Робота з дитячою книжкою.

2007 року Марина Павленко написала книгу для дітей «Півтора бажання» . На створення цієї оригінальної збірки казок з Ялосоветиної скрині авторку надихнув знайдений на горищі власний зошит

за третій клас. Кожна казка, наче чудова молода дівчина, увечері надходить до дітей і розповідає свою захопливу історію. Казку «Півтора бажання», що й дала назву книзі, ми сьогодні читатимемо.

Марина ПАВЛЕНКО

ПІВТОРА БАЖАННЯ

Казки з Ялосоветиної скрині

ПІВТОРА БАЖАННЯ (О щ а д л и в а казка, перемотана Ялосоветою з уст чудернацької на вигляд перекупки)

Тітку Секлету знали по всій окрузі. Що вже рум’яна, що гостроязика. А що вже до всякого діла беручка!.. Навіть у неділеньку рано, поки там інша хазяйка ще очі зо сну протирає, Секлета вже й худібку попорає, і сніданочок злагодить, і до церкви збігає!.. Та, прихопивши з собою всілякого домашнього товару, на ярмарок торгувати подасться. Чистенькою лляничкою зав’яжеться чепурненько та покупців солоденько закликає, так що до обіду спродається! Чом би й ні: крам у неї завжди путящий. Овочі як перемиті, птиця вгодована, чиста. Інша б ухопила виручку — і ну тринькати! На ще одну хустку, на медяники дітям чи іншу дурницю. Секлета — ні, не з таких! Ні з’їсти, ні спити, ні сходити зайвого ніколи собі не дозволить. Копійку до копійки складає та примножує, складає та примножує. Де складає? А хто вам признається? Того дня легко торгувалося. Ще останні груші допродати — і додому. Аж звідки не візьмися — жебрачка сунеться. — Не пошкодуй, молодице, копійчину голодній жінці... Не пошкодуй. Казати легко. А щоб ту копійчину заробити, скільки треба наробитися-наморитися! Дотягти до базару! Напектися на сонці, поки продасться! І — віддай? Ніколи Секлета старців не годувала. То й зараз обійдеться! — Ой бабусенько, так сьогодні погано торгувалося, нічим і поділитись!.. Кого іншого попросіть! Та вредна бабище прилипла, як шевська смола: — Хоч грушечками пригости нещасну. Зо три грушечки мені, оті, найменшечкі... Бачить Секлета, що не відчепиться. — Аж три?.. Чим же я торгуватиму? Ат, де моє не пропадало: беріть оцю крайню та цієї половинку! Дала жебрачці одну зовсім перестиглу (і так ніхто не купить). Узяла ще з кошика надгнилу, негодяще ножем одрізала, а годяще старій віддала. І треба ж такому статися, що була це ніяка не бабуся, а, як усі, мабуть, здогадалися, переодягнута чарівниця! Подякувала чемно за груші, тоді й каже: — Завжди я виконую людям по троє бажань. Але якщо ти, замість трьох, дала мені півтори грушки, то збудуться твоїх півтора бажання! Це промовила чарівниця і, як воно в таких випадках ведеться, мов крізь землю провалилася. Довго Секлета не могла вийти з дива. Коли опам’яталася, почала думати. Яке б то бажання загадати? Грошей? Зайву кошовку з товаром? Зо два пуди медяників, щоб хоч раз наїстися надурняк? Не те. Все не те!

Цілий тиждень ощадлива жінка ламала собі голову, так нічого й не придумавши. У неділю знову швиденько спродалася, лишалося курку збути. Курка була не дуже сита, але ж і просила недорого. Якийсь чоловік уперся, що візьме, тільки хай Секлета спустить копійку. — Ні, дядечку, не вважу. Бо й копійка на дорозі не валяється! Хто копійки не шанує, той гривні не вартий. Ні в яку покупець! І не купує, і не відходить. — Уволили б ви, жіночко, моє бажання! — А ви, чоловіченьку, ввольте моє бажання й накиньте копієчку! Тільки вона таке вигукнула, як упертому дядькові наче сім баб пошептало: копійку доплатив і забрав курку. Тітка рада! А тоді як ухопиться з досади за голову: — Це ж одне моє бажання збулося вже!..

Нічого, ще півбажання в запасі. Подумає сім раз, щоб не вклепатись. І придумає. Тільки що?

Якоїсь неділі напакувала Секлета на базар аж два добрячих кошелі. Волоче їх, ступить зо три ступені й відпочиває. Ще й сонце пряжить!.. Візника найняти? Наче недорого, але... пішки дешевше! Раптом обганяє Секлету карета панська, четвірнею запряжена. Золотом виблискує. Пані в ній сидить. Добре їй: і їдеться швидко, і торби в плечі не муляють.

Виконай фізкультхвилинку:

https://www.youtube.com/watch?v=uds_hu5N6Ec

Карета обгорнула курявою тітку й зникла за поворотом. Придумала Секлета: — От якби мене щоразу підвозили, як оту пані! Та й метикує нишком: нехай половина бажання. Хай півдороги. Нехай карета не в золоті. Нехай пара замість четверні! Хіба того мало? Чує: спиняється коло неї карета! Обернулась — очам не повірила: і розцяцькована, як у пані, і коней четвірка, і візник у лівреї!.. Стішилась! Похапала речі, підбігла сідати, аж — глип: а карети лиш половина! Мовби хто взяв та згори донизу навпіл її перерізав! А коні... Тільки голови, запряжені дорогими вуздечками, гриви, та передні ноги копитами крешуть! А на приступці у візника... Перед є, а задню частину — лизень злизав! — Прошу, графине! — каже. Нажахана Секлета озирнулась: може, і в неї спина щезла? Сердега аж заточилася: рясна її спідниця ззаду переходила в довгу пишну шовкову сукню! Вишивану сорочку на спині стягнув тіснющий корсет! Очіпок за вухами перетворився на шикарний капелюшок із пишним бантом аж до землі. До зроду-віку босих підошов чіплялися ззаду на ремінцях високі підбори з підківками... Ще добре, хоч кошелі не розполовинились! Постояла стовпом Секлета, подивувалася, але ж пора на базар, поки люд не розбігся! То чому б уже не під’їхати? Влізла до півкарети, вчепилася на половині сидіння, як сорока на кілку, — поїхали. Пишне плаття в пилюці волочиться, шлейф на вітрі лопотить... Відтоді Секлета щонеділі підходила з корзинами до воріт, появлявся “екіпаж” і віз торгувати. В чудернацької чи то пані, чи то молодиці покупців — пів’ярмарку, але й роззяв та насмішників — аж кишіло!.. Ополудні тітка поверталася додому. “Візник” допомагав своїй “графині” знести порожні кошики, прощався і зникав. Так само щонеділі навіть найледачіші жінки вставали якнайраніше й збігалися подивитись на той незвичний виїзд. Чоловіки теж покидали свою роботу й поспішали до воріт. А дітлахи бігли навздогін, вигукуючи: “Півтора бажання!” “Півтора бажання!” Звідки й дізналися, ви скажіть?..