14 Березня. Вівторок.
- ltimchuk
- 13 мар. 2023 г.
- 4 мин. чтения
Обновлено: 14 мар. 2023 г.
Українська мова
Тема: Розвиток зв’язного мовлення.
Виконай руханку:
Англійська мова
Фізична культура
Тема: Організовуючі вправи. ЗРВ для метання м’яча. Вправи для опанування навичок володіння малим м’ячем.
Перейди за посиланням та виконай завдання:
Вправи для опанування навичок володіння малим м’ячем, якщо у вас немає такого м'ячика, можна використовувати яблука або апельсини:
Математика
Тема: Досліджуємо різницю кількох однакових чисел.
Виконай руханку:
Читання
Тема: Позакласне читання
Іван Малкович "Золотий павучок"
Робота з книгою "Хрестоматія" с. 94-99.
Поезії Івана Малковича Іван Антонович Малкович — український поет, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Іван Малкович закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет імені Тараса Шевченка, філологічний факультет (1985). На всеукраїнському семінарі молодих авторів 19-річного юнака було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Іван Малкович - автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), кожна з яких ставала подією літературного процесу в Україні. Він - автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші». Іван Антонович живе і працює у Києві. З 1986 року - член Національної спілки письменників України.
Переглянь відео та ознайомся з "живим письменником"
Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку *1 із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу... Але одного дня все перемінилося — на їхню країну напав північний ворог. Страшне горе, мов темна ніч, огорнуло всіх людей. Не оминуло воно й цю родину: тато пішов захищати рідний край, а мама і троє діток лишилися самі. Була зима з високими снігами. Але вперше у їхньому домі не чутно було дитячого щебету... Хіба дуже повеселиш ся, коли нема чого їсти? Уперше святий Миколай не приніс їм нічого, — а вони ж цілий рік були такі слухняні... — Може, Миколай передасть нам дарунки аж на Різдво? — сумно замріялась маленька Настуня. І ось настав Святий вечір. Щоб хоч трохи утішити рідних, Тарасик з самого рання пішов до лісу і привіз на санях ялинку. Ялинка була дуже гарна, але прикрасити її не було чим... Кілька днів тому Ільчик з Настунею крадькома пішли на ринок і виміняли усі їхні тридцять три ялинкові прикраси на тридцять три картоплини... Правда, колись, окрім яскравих іграшок, вони чіпляли на ялинку обгорнуті в золоту фольгу горішки, яблука, а ще солодкі зірочки та місяченьки, спечені зі смачного тіста... Однак сьогодні ялинка стояла без жодної прикраси. Коли звечоріло, матуся заслала стіл білою скатертиною і вони посідали до столу. Ох і сумний був той Святвечір! Уявіть собі: на різдвяному столі, окрім чотирьох картоплин і чаю, не було нічого. У кутку сиротливо щулилася неприбрана ялинка, а за столом не було тата. Хтозна, чи й живий він був... Згадавши про тата, діти ще дужче засумували... Але мама сказала: — Не журіться, мої серденятка. Пам’ятаєте татів дарунок на минуле Різдво? — і почала виймати зі скрині одяг для Ангела, маску Кози і яскраві різнокольорові стрічки. Тарасик переодягся на Козу, Ільчик — на Ангела, а Настуня прикрасила свою голівку стрічками. — Які ж бо ви в мене гарні! — захоплено сплеснула в долоні матуся. Шкода, що татко вас не бачить... Слухайте, а чи не заколядувати нам його улюблену коляду! — І вони заколядували «Добрий вечір то́бі, пане господарю!». Мама сказала: — Ви так старалися, що коляда, мабуть, долинула аж до нашого татуся. Вона зігріє його у тих холодних снігах... — А тепер, гадаю, саме час розповісти нашому Ільчикові, як колись давно, такого самого вечора, як сьогодні, у маленькій пастушій ста́єньці *2 народився один хлопчик... І матуся почала оповідати про того незвичайного хлопчика, і про ангелів, які сповістили про Його народження, і про пастушків, які принесли Йому свої дарунки. — А звали того хлопчика... — Дивіться, дивіться! — раптом вигукнув маленький Ільчик і показав на ялинку. Усі здивовано повернули свої голови. — Що за диво?! — сплеснули вони руками. — Хто це так чарівно прикрасив нашу ялиночку?! А дивуватися й справді було з чого: ялинка зверху донизу стояла зодягнута в тонке золотисте плетиво і, наче казкова принцеса, осявала собою всю вітальню. А на самому вершечку сяяла мовби зіронька. — Гляньте! Та це ж маленький золотий павучок! — вигукнула Настуня. — Це він прикрасив нам ялиночку! Діти повибігали з-за столу, взялися за руки й почали танцювати довкола ялинки. Вони підстрибували і співали:
Павучок, павучок, золотий чарівничок! Сплів ялиночці убра́ння із небесних ниточо́к! Павучок, павучок, золотий чарівничок…
Раптом у двері хтось постукав. Усі перестали веселитись і злякано завмерли: «Хто б то міг бути?..» Мама відчинила двері і мало не зомліла: на порозі стояв… їхній тато! Він був змучений, худий, але очі його світилися тихою радістю. — Війна скінчилася. Ми перемогли ворога, — сказав він і почав виймати з рюкзака і з кишень смачнющі різдвяні гостинці. Усі кинулися йому на шию, і я навіть не можу описати, скільки радості, щасливих слів і дзвінких колядок було того різдвяного вечора! Усі сміялися, галасували, танцювали, обіймалися, показували татові ялинку і знову сміялися й колядували…
А на самому вершечку ялинки сидів щасливий золотий павучок і таємниче підморгував їм то правим, то лівим очком. Ось так: кліп-кліп, кліп-кліп, кліп-кліп…
Виконай руханку:
Дай відповіді на питання за змістом різдвяної історії
"Золотий павучок":
— На яке свято відбувались події в оповіданні? — Скільки діточок було в родині? — Що робив тато на свята? — Одного дня все перемінилося. Яке горе огорнуло всіх людей? — Що приніс дітям Святий Миколай? — Що зробив Тарасик, щоб утішити рідних? — На що діти виміняли ялинкові прикраси? — Чому той Святвечір був дуже сумний? — Як мама розвеселила дітей? — Яке диво сталося в той вечір? — Хто прикрасив ялинку? — Хто постукав у двері?
Comments